АНЕВРИЗМА (грец. aneuryno — розширити) — значне розширення кровоносної судини за рахунок обмеженого випинання або рівномірного розтягнення її стінки на певній ділянці (справжня А.); сполучена з просвітом судини порожнина, осумкована в оточуючих її тканинах (помилкова А.) або розташована між шарами стінки судини (розшаровувальна А.). Особливе місце належить А. серця. Найчастіше виникає артеріальна А., особливо великих артерій, і дуже рідко — А. вен. За походженням розрізняють природжені та набуті А. Природжені А. виявляють рідко, в основному це А. судин головного мозку, можлива природжена А. аорти. Набуті А. може зумовлювати патологічний процес у стінці судини (атеросклероз, сифілітичне ураження, неспецифічна інфекція) або який перейшов на судину з оточуючих тканин, у т.ч. викликаний травмою. Розрізняють дифузні, мішкоподібні, міліарні та артеріовенозні А. Клінічний перебіг і ускладнення А. визначаються локалізацією, величиною, місцевими і загальними порушеннями гемодинаміки. Характерна класична тріада симптомів А. — припухлість, пульсація, шум при вислуховуванні ділянки А. Найбільш небезпечним і частим ускладненням є розрив, особливо при А. аорти і великих артерій (при цьому виникає масивна крововтрата, яка нерідко призводить до смерті) і розшарування А. — руйнування внутрішніх шарів судинної стінки і нагнітання крові в її товщу з утворенням інтрамуральної, сполученої з просвітом судини, гематоми. Тромбоз порожнини А. може ускладнитися тяжкими порушеннями кровообігу в органах, до яких надходить кров по ураженій судині, з подальшим розвитком некрозу. Тромби венозної А. можуть призвести до тромбоемболії. У зоні артеріовенозної А. іноді розвивається хронічний інфекційний процес. Великі А. чинять механічний тиск на оточуючі органи, викликаючи їх атрофію. Лікування А. — хірургічне.
Ангиология и сосудистая хирургия. — М., 1996; БМЭ. — М., 1974.